Міському голові сьогодні 60. Його внесок у розвиток міста.


Розніжене теплом літо достигає кавунами, засмагає з дітворою біля річки, воркує з голубами про життя, у якому, звісно, не буває випадковостей. Все, що було, є і буде, ‑ усе передбачено, прописано і затверджено десь там, куди людині зась. Тому для кожного з нас життя, немов цікава книга. Перегортаємо аркуші – дні і роки, і все більше захоплюємось незвідністю, що кличе й кличе у завтрашній день. Та колись, по закінченні чергового розділу цієї книги, хочеться зімкнути повіки, щоби пригадати перечитаний сюжет та помріяти про майбутнє.

Саме такий день на мить зупинив плин часу для міського голови Новодністровська Анатолія Болдашева, адже 21 липня йому виповнилося 60. Гортаючи сьогодні сторінки свого життєвого фоліанту, Анатолій Іванович повторює: «Ніколи не кажіть, що щось є неможливим. Життя творить найнеймовірніші речі. Вірте у свою ідею, адже віра – це вісімдесят або й цілих дев’яносто відсотків успіху. Думки ж матеріалізуються». Для скептиків і песимістів таке твердження, звісно, нічого не варте. Але факти його підтверджують.

До Новодністровська Анатолій Болдашев приїхав у 1981 році. Працював на спорудженні Дністровського комплексного гідровузла. Маючи диплом інженера та досвід роботи за спеціальністю, тут він розпочинав з посади слюсаря і лише через п’ять років отримав відповідне призначення – інженера виробничо-технічного відділу. Професійну діяльність поєднував з громадськими навантаженнями. І саме це стремління бути корисним людям привело його в крісло міського голови.

Вперше Анатолій Іванович очолив місто енергетиків у далекому 1998-му. Чимало новодністровців добре, мабуть, пам’ятають ті часи, коли Новодністровськ стояв, здавалось, на краю економічної і соціальної прірви. В одній із популярних на той час телепрограм його навіть охрестили містом-привидом. І це було недалеко від реального стану. Новодністровськ виживав за залишковим принципом, адже бюджет ділили в районі. Спорудження каскаду ГЕС та ГАЕС застопорилося, гідробудівці залишились без роботи, а працівникам бюджетної сфери зарплату видавали продуктами та іншими товарами широкого вжитку. До того ж припинилося постачання скрапленого газу, людям докучали систематичні відімкнення електрики та перебої з водопостачанням. Найбільше побутових труднощів довелося долати мешканцям гуртожитків, які після зупинки будівництва стали нікому непотрібними.

Усі ці проблеми стояли надзвичайно гостро. Щоб вирішити їх, Анатолію Івановичу потрібно було відкрити безліч дверей у високих кабінетах та провести стільки ж переговорів з посадовцями усіх рівнів. Перш за все він продовжив справу свого попередника щодо проведення до міста газопроводу і новодністровцям почали безперебійно постачати природний газ. Через два роки – у липні 2000-го Новодністровськ вийшов з районного підпорядкування і отримав статус міста обласного значення. Досягти цього було дуже нелегко, адже питання проходило аж через Верховну Раду України. Та прикладені зусилля були варті того, адже таким чином місто отримало можливість самостійно розраховувати свій бюджет – і доходи, і видатки. У зв’язку з цим виникла також потреба відкрити цілий ряд служб для обслуговування населення – управління праці та соціального захисту, відділ економіки (для зручності підприємців), міський центр зайнятості, відділення податкової інспекції, деякий час функціонувало навіть держказначейство та ін. Загорівшись ідеєю перетворити Новодністровськ в студентське містечко, міський голова Анатолій Болдашев наполегливо втілював її. Завдяки цьому у місті відкрилось відділення Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, відділення коледжу цього ж університету та ліцей-інтернат з посиленою військово-спортивною підготовкою. На жаль, відділення ЧНУ закрилися, їх нІкому було відстояти. Ліцей працює дотепер.

Тоді ж за пропозицією міського голови було створено «Раду директорів», до якої увійшли керівники найбільших виробничих і будівельних підприємств. На зборах «Ради» розглядалися усі проблемні питання, озвучувались успішні проекти та обговорювались актуальні теми. Таким чином трудові колективи долучались до громадського життя Новодністровська. І саме завдяки Раді директорів та безпосередній участі працівників очолюваних ними організацій було відновлено роботу дитячого оздоровчого табору «Лісова казка», його готовили до відкриття, як то кажуть, усім миром. Ще тоді ж розпочалась робота з Міністерством енергетики стосовно підписання договору про дольову участь «Укргідроенерго» у фінансуванні основних фондів об’єктів соціального призначення в м.Новодністровськ. Сам договір був підписаний у 2006 році. І на той же час припадає також пік розвитку підприємництва; у місті активно велась забудова об’єктів торгівлі. У зв’язку із різким здорожчанням послуг з теплопостачання, було також прийнято рішення про переведення міста на індивідуальне опалення. Насиченим стало і культурне життя – проводилось чимало заходів, були започатковані фестивалі дитячої творчості «Дністрові соловейки» та «Пісенний струм», який тішить новодністровців та гостей міста дотепер.

Кажуть, що двічі в одну річку не ввійти. Та приклад Анатолія Болдашева спростовує це твердження. Він обирався міським головою тричі і два роки працював першим заступником міського голови. Перебуваючи на цій посаді, він добився у 2012 році виділення на розвиток інфраструктури 4,5млн.грн. від ПАТ «Укргідроенерго». Прийшовши у 2015 році в міську раду вже як голова, він ще застав більше мільйона гривень з цих коштів, які так і не були освоєні за попередні роки. Лише за місяць їх використали та відзвітували за всю суму. Це відкривало шлях для нових надходжень, але отримати їх було непросто, адже кошти, що йшли від ПАТ «Укргідроенерго», ділились в області і часто не на користь Новодністровська. Майже рік пішов на те, щоб «переломити» ситуацію. Вперше за всі роки у 2016 році місто отримало більше, як район. І це була рекордна сума – 18,5 млн.грн. А за переліком 2017 року передбачається ще 10млн.грн. На жаль, це джерело надходжень до міського бюджету може закритися, адже титул другої черги спорудження Дністровської ГАЕС (у складі четвертого агрегату) не передбачає «соціальних» коштів. Хоча робота в цьому напрямку продовжується.

Вдалося Анатолію Івановичу вирішити питання, яке надзвичайно турбувало новодністровців старшого покоління усі попередні роки. Йдеться про відкриття у місті відділу Пенсійного фонду України. Переговори стосовно цього також проводилися на найвищому рівні і, на щастя, успішно. Тепер літнім людям не лише з міста, а й мешканцям п’яти навколишніх сіл, які, згідно перспективного плану ввійдуть до Новодністровської ОТГ, немає потреби їхати за 25 кілометрів до району, всі питання пенсійного забезпечення вони можуть вирішити на місці.

Ще один привід для гордості міського голови – створення індустріального парку «Новодністровськ». Цю роботу Анатолій Іванович також розпочав ще у 2012 році, будучи заступником міського голови. Саме тоді, у 2012-му був прийнятий ЗУ «Про індустріальні парки». Це нова для України, але добре знайома у країнах Східної Європи термінологія, що передбачає визначення конкретних зон під розташування виробничих підприємств на пільгових умовах. Це забезпечить економічний розвиток та підвищення конкурентоспроможності територій, активізацію інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, що є надзвичайно актуальним для Новодністровська.

Також з метою залучення інвестиційних коштів Анатолій Болдашев розпочав роботу щодо підписання договору побратимства зі словацьким містом Ґельниця. (Ще за другої своєї каденції на посаді міського голови Анатолій Іванович зробив чимало у цьому напрямку, зустрічаючись з мером міста Рехау (Німеччина), але після його звільнення справа померла.) Наразі досягнуто успіху і перший в історії міста Новодністровськ договір про побратимські стосунки підписано. Цей документ відкриває шлях не лише для культурного взаємозбагачення обох міст, а й для спільної участі в конкурсах на реалізацію проектів за кошти Євросоюзу. Отож, як лише буде оголошено той чи інший конкурс, стартуватимемо разом з Ґельницею.

Також Анатолій Іванович із запалом підтримав ініціативу випускників Новодністровської ЗОШ №1 Ярослава Осипенка та Олександра Крутія стосовно проведення в місті масштабного заходу – етнофестивалю. «Дністер-фест» відбувся уже тричі – у 2012-му, 2016-му та цьогоріч. І це не лише розвага, стверджують організатори, адже таким чином місто намагається заявити про себе, розкрити свій потенціал.

Звісно, всі перераховані досягнення не зреалізувались би без допомоги інших людей – впливових посадовців, керівників виробничих підприємств, фахівців міського рангу та просто пересічних людей, які підтримують інноваційні починання новодністровського мера. Адже добре слово має велику силу, воно часом дорожче за всякі гроші. За підтримку Анатолій Іванович дякує своїм прихильникам. Вдячний і недругам, каже, що такі люди недарма даються долею, вони ‑ як випробування сили духа, сили людської любові, яку Господь відмірює кожному за потребою.

Разом з тим, є у міського голови й чимало проблем. Найбільше зараз турбує питання розширення міського кладовища, яке вже років зо п’ять тому вичерпало свій ресурс. На даний час до його вирішення міська рада наблизились впритул. Також необхідно приділити максимум зусиль і часу питанню включення в титул будівництва другої черги Дністровської ГАЕС коштів на розвиток інфраструктури. Навести порядок на ринку. Налагодити ефективну співпрацю з комунальними підприємствами. Реанімувати «Лісову казку». Знайти інвесторів для добудови готелю і житлових будинків у м-ні «Лісовий», які нещодавно були передані на баланс громади міста. Перелік насущних питань можна ще продовжувати. Але хочеться розповісти про здавалось би неймовірні мрії міського голови. Анатолій Іванович дуже хоче, щоб з міста до пляжу йшла канатна дорога, щоб там був і яхт-клуб, і різні водні атракції, і причал з прогулянковим пароплавом, і в лісі розташувалася кінно-спортивна база. Щоб на території навпроти 17Д, яка нині заростає бур’янами, виріс ряд таун-хаузів для офісів та проживання. Щоб лісосмуга від «Бастіону» до «Явора» стала облаштованим парком з елементами спорту, туризму, і розваг та полюбилася для відпочинку дітвори, юні та людей літнього віку. І хто зна, можливо ці мрії, якщо не всі, то хоч деякі стануть реальністю, адже «віра в ідею – це вісімдесят або й цілих дев’яносто відсотків успіху»

Тому бажаємо міському голові Анатолію Болдашеву натхнення в реалізації усіх мрій, терпіння в досягненні мети, здоров’я на довгі роки. І хай книга життя уже наполовину прочитана, інша половина ще так вабить у майбуття. Життя ж непередбачуване і творить найнеймовірніші речі!

Віта Плитус від імені колективу працівників Новодністровської міської ради