Початок 2010 року для нашої громади ознаменувався кількома перемогами в судах. Як відомо, у 2009 році Сокирянська районна рада винесла рішення про відміну свого попереднього рішення за 2001 рік, яким вона передавала табір «Лісова казка» Новодністровській міській раді: мовляв, це вже знову їхній табір, і в результаті навіть виготовила свідоцтво на право власності, чого, безумовно, не мала права робити. У відповідь на такі дії районної ради Новодністровська міська рада подала до суду і врешті виграла справу – незаконне рішення 2009 року Сокирянської районної ради та свідоцтво на право власності суд скасував. Також у п’ятницю, 5 лютого, відбулося судове засідання і з приводу накладеного штрафу в розмірі 800 тис. грн на Новодністровське комунальне підприємство УТВК службою енергозбереження – «Тепловодоканал» справу теж виграв. Нагадуємо, що в березні 2009 року після перевірки двох котелень, які обслуговують бюджетні установи міста, та насосних станцій, які забезпечують місто подачею води, інспекцією з енергозбереження згідно їх розрахунків було визначено, що робота на цих дільницях відбувається з перевитратою енергоносіїв, тобто із великими затратами електроенергії і газу відповідно. Зокрема, в акті перевірки тоді йшлося про неналагоджені котли, погану роботу насосних тощо. Після цього інспекторами було накладено штраф у розмірі понад 800 тис. грн. У свою чергу, комунальники не погодилися з таким рішенням і зібрали усі відповідні документи, серед яких був акт держкомісії з підписом члена цієї ж організації про те, що за 4 місяці до перевірки все відповідало нормам енергозбереження і жодних претензій ні до кого не було. Озброївшись такими документами, керівництво «Тепловодоканалу» разом із юристами міської ради звернулись до суду, який, зрештою, успішно виграли, а незаконні штрафні санкції скасовано. Слід зазначити, що в Україні станом на 01.10.2009 р. інспекцією перевірено 696 підприємств, зокрема 111 підприємств ПЕК, 184 підприємства ЖКГ та 250 бюджетних організацій щодо підготовки до роботи в осінньо-зимовий період 2009—2010 рр. Подейкують, що таких судів інспекція з енергозбереження має по 3—4 засідання щодня. Мимоволі замислишся: у світі постійного зростання цін на енергоресурси, в умовах унеможливлення за відсутності коштів в міських бюджетах будь-якої реконструкції чи модернізації мереж водо- та теплопостачання, яке б, звісно, призвело до енергоефективності, відбувається такий собі «акт допомоги» житлово-комунальним підприємствам у вигляді накладених на них штрафів. Інакше кажучи, відбирають останні (швидше неіснуючі) кошти у підприємства, яке, здебільшого, виконує тільки аварійні ремонти задля того, щоб забезпечити безперебійну подачу води для населення. Зрештою, тоді, коли в умовах чималої заборгованості споживачів за водопостачання та водовідведення коштів ледь вистачає на те, щоб платити за спожиті енергоносії та зарплату обслуговуючому персоналу, говорити про заміну застарілого обладнання на нове з високим ККД та високою енергоефективністю, м’яко кажучи, зарано.
Погоджуюсь, що на сьогоднішній день надання послуг у житлово-комунальному господарстві залишається доволі енергоємним. Ми витрачаємо в 2,5—2,7 разів більше енергетичних ресурсів, ніж в економічно розвинених країнах. Але візьму на себе сміливість стверджувати, що контроль за перевитратою енергоносіїв на місцях досить значний, оскільки бюджетні установи та об’єкти соціальної сфери фінансуються із місцевих бюджетів, тож відсутність контролю з боку міських рад за ефективним використанням (її комунальними підприємствами) енергетичних ресурсів та води – малоймовірна.