Довгоочікуване настання календарної весни, звичайно, тішить пересічну людину надіями вдихнути свіже повітря оновлення, та змушує керівництво та персонал Дністровської ГЕС зосередити й акумулювати всі знання, досвід і зусилля, аби змогти будь-що протистояти цьогорічній повені, котру прогнозують фахівці-гідрометео­рологи і про що так часто йдеться у новинах державного рівня. Із середини лютого надходить інформація щодо великих показників весняної повені як на Дніпрі, так і на Дністрі. Маючи за спиною величезну практику успішного подолання катастрофічної повені на Дністрі у липні 2008 р., гідроенергетики Дністровської ГЕС-1 не просто дотримуються відповідних інструкцій та наказів стосовно усунення недоліків та готовності станції до можливих нових випробувань, а під керівництвом голови Правління ВАТ «Укргідроенерго» С.І. Поташника докладають максимум зусиль, аби спільно із науковцями хоча б частково вирішити і проблему масової загибелі риби, про що багато йшлося на різного рівня засіданнях та форумах. Як розповів директор Дністровської ГЕС Володимир Миколайович Шевчук, 16 лютого цього року відбулась зустріч С. І. Поташника із ректором ЧНУ ім. Ю. Федьковича С.В.Мельничуком та науковцями закладу, до якої гідроенергетики підготували два запитання: чи є на подібних станціях України і Росії спеціалізовані рибозахисні споруди і чому все ж риба так масово втрачає свою природну орієнтацію, пливе за течією і гине під лопатями турбін. На сьогодні вже підписано договір із фахівцями інституту, тож є сподівання, що іхтіологи все ж знайдуть пояснення цьому вражаючому феномену. Окремим листом керівництво Дністровської ГЕС звернулося і до губернатора краю з тим, що цю проблему слід вирішувати колегіально, із залученням до співпраці господарів водосховища та спеціалістів-рибників, щоби спільними зусиллями, шукаючи відповіді, уникнути односторонніх та безпідставних звинувачень лише на адресу дністровських енергетиків. Не забулися численні скарги на станцію та дії її персоналу під час подій липня-серпня 2008 р., коли, насправді, жодного кроку без відповідних рішень Держводгоспу та диспетчерської служби НЕК «Укренерго» (стосовно об’ємів скидів води) ніхто зробити не може. Тому саме, як зазначив у розмові В. М. Шевчук, головне завдання гідроенергетиків на сьогодні – вжити усіх можливих і навіть неможливих протипаводкових заходів, аби українське населення пониззя Дністра, Придністров’я та Молдови постраждало якомога менше. «Наша станція, – продовжив директор ГЕС-1, – спроможна пропустити 2 тис. м3/с води без підйому основних затворів, тож є всі підстави сподіватися, що завдання здійснити весняний екологічний попуск води без підтоплень ми виконаємо». Ведучи мову про важливу роль Дністровської ГЕС-1 у забезпеченні водою мешканців територій, що розташовані нижче за течією Дністра і беруть питну воду із його водозаборів, варто зауважити, що робота саме цієї споруди дала можливість населенню і підприємствам торік не зазнати страху із засухою. Приток до ГЕС у 2009 році в осінньо-зимовий період складав менше 90-100 кубів води/с. Станція ж у період з 21.08 по 15.10 «скидала» близько 130 м3/с, а з 17 по 25 грудня, коли приток складав 50-70 м3/с води, скид становив більше 130 кубометрів/с! Цей факт укотре доводить необхідність і правильність проектування Дністровського водосховища – як у випадку забезпечення питною водою, так і у випадку захисту територій від повеней. Та, на превеликий жаль, чомусь у критичні моменти першочергово звинувачують персонал нашої ГЕС, а не дякують за забезпечення стабільності та чималої ролі у запобіганні небезпеки. В умовах очікування весняного паводку також заплановано випробування схеми телефонного зв’язку із обласними управліннями МНС Вінницької та Чернівецької областей із зазначенням всіх відповідальних за певні ділянки роботи та тих, з ким доведеться співпрацювати у напруженому режимі попуску води. Крім того продовжуються планові роботи із реконструкції та капітального ремонту основного обладнання і будівель. А насамкінець розмови Володимир Миколайович із приємністю та гордістю згадав, що ГЕС-1 як своєрідна кузня кадрів, дала старт 16 високопрофесійним фахівцям, які тепер працюють на Дністровській ГАЕС, тож серед усіх інших важливим постає питання підготовки спеціалістів та оновлення колективу, основний набір якого був здійснений іще в 1978-1983 роках. Завершуючи спілкування із директором Дністровської гідроелектростанції, я мимоволі пригадала головне побажання, яке адресують енергетики один одному: «Великої води і ніякої біди!»