Буковинське віче. 101 рік


Буковинське віче – найвизначніша подія ХХ століття в житті української громади нашого краю. 3 листопада 1918 року в м.Чернівці відбулося Крайове віче буковинських українців, що було організоване Українським крайовим комітетом (Омелян Попович, Осип Бурачинський та інші). Участь у ньому взяли більше десяти тисяч осіб, мешканців усіх повітів Буковини. З огляду на значну кількість учасників, багатолюдні народні зібрання проходили на площах та в кількох публічних приміщеннях міста.

На віче було проголошено возз’єднання Північної Буковини (м.Чернівці та повіти, у яких українська більшість зафіксована у двох останніх переписах, це ‑ Кіцманський, Заставнівський, Вижницький, Вашковецький повіти, українська частина Чернівецького і Серетського повітів та переважно українські громади Сторожинецького, Радовецького та Кимполунзького повітів) створюють «окрему від румунської частини краю українську територіальну область» спільно із Західно-Українською Народною Республікою на подальшу злуку з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти намагань Румунської національної ради оголосити всю Буковину «румунською землею». Найвищою владою визначено Українську національну раду, утворену на Установчих зборах у Львові 19 жовтня 1918 року.

Та прагненням українського населення Північної Буковини не дано було здійснитися. Вже 11 листопада Королівство Румунія захопило ці землі та на основі сфабрикованого 28 листопада рішення так званого Генерального Конгресу Буковини (складався винятково з румунів) об’єднало Буковину з Румунією, у складі якої вона перебувала до 1940 року.

Буковинське народне віче 3 листопада 1918 року стало знаковою подією в українському державо творенні. Його Ухвала мала фундаментальне значення на подальшу перспективу й означала: буковинцям разом із усіма українцями треба жити в єдиній Соборній Україні. Цей основоположний акт українського державотворення на буковинській землі займає гідне місце серед таких визначних документів українського державного відродження, як чотири універсали Української Центральної ради, Конституція УНР, Маніфест Української Національної Ради 18-19 жовтня 1918 р. у Львові про створення Західноукраїнської держави (згодом ЗУНР) та ін. А ці документи, як відомо, були попередниками Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р., Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991р., Конституції України 28 червня 1996р.

ПОСВЯТА УЧАСНИКАМ БУКОВИНСЬКОГО ВІЧА

Осінь: час з’ясувати труд —
Будували з піску чи глини?
Наша перша і неспростовна суть —
Хочемо до України!

Нас не міряно, як борців легіон,
Нам чіпляли бесаги на спини.
Через мури, через терну заслон —
Хочемо до України!

Нас виводили з роду писарчуки,
Нам міняли ім’я Калини.
Ми світили вночі лоїві свічки:
Хочемо до України!

Наші тут голоси не покрили літа,
Їх тримають шибки і стіни,
Наша воля — царівна і нині свята:
Хочемо України!

Віра Китайгородська