Насильство в сім’ї? Не мовчіть!


 

В Україні щодня фіксується близько 348 випадків домашнього насильства в сім’ї. Найчастіше жертвами насильства стають жінки та діти. Впродовж багатьох років українське суспільство воліло закривати очі на прояви домашнього насильства. Через недостатню законодавчу регламентацію, страх потерпілих звертатися за допомогою, складність фіксації та доведення факту насильства постраждалі дорослі члени сім’ї та діти частіше залишались сам на сам із домашнім терором. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII, прийнятий Верховною Радою України 11.01.2018 року, покликаний переломити ситуацію у питаннях забезпечення прав людини.

Закон, передусім, деталізує види насильства на фізичне, сексуальне, психологічне та економічне та визначає міру покарання за їх вчинення.

Фізичне насильство:

  • Побої, стусани, штовхання
  • Перешкоджання вільному пересуванню
  • Примус до вживання алкоголю чи наркотичних речовин
  • Створення ситуацій, що несуть ризик чи загрозу життю та здоров`ю
  • Погрожування зброєю чи іншими речами, що можуть завдати фізичної шкоди
  • Позбавлення допомоги під час хвороби чи вагітності
  • Перевезення до іншого місця в межах країни чи за кордон шляхом обману або примусу

Психологічне насильство:

  • Погрози вбити чи скалічити (в тому числі дітей)
  • Словесні образи та приниження жестами й мімікою
  • Погрози відібрати дітей
  • Шантаж та маніпуляції, введення в оману для власної вигоди
  • Булінг (цькування, переслідування, залякування)
  • Постійний та цілковитий контроль
  • Зневага як до особистості
  • Постійна критика та насмішки
  • Безпідставні звинувачення та формування почуття провини
  • Обмеження у контактах із близькими та друзями, у виборі кола спілкування
  • Нехтування правом на честь та гідність
  • Безпідставні ревнощі, обвинувачення у зраді
  • Дискримінація через переконання, віросповідання, походження, статус
  • Примушування спостерігати за насильством над іншими людьми чи тваринами
  • Погроза позбавити житла або особистого майна

Сексуальне насильство:

  • Примушування до небажаних статевих стосунків
  • Торкання інтимних частин тіла без згоди
  • Змушення до статевого акту з іншою людиною
  • Примус до неприйнятних форм сексу, садистських практик
  • Нав`язування відвертого стилю одягу або поведінки всупереч твоєму бажанню
  • Примушування спостерігати за статевими актами між іншими людьми
  • Примушування до участі у створенні чи перегляді порнографічних матеріалів

Економічне насильство:

  • Позбавлення їжі та води
  • Обмеження доступу чи позбавлення житла
  • Пошкодження особистого майна
  • Перешкоджання у доступі до необхідних послуг
  • Позбавлення власних коштів, інших матеріальних цінностей
  • Майновий шантаж
  • Заборона працевлаштовуватись, навчатись
  • Примушування до жебрацтва

Постраждалими від домашнього насильства визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні. Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства.

Наслідками насильства для жертви можуть стати:

  • відчуття відсутності допомоги;
  • невпевненість;
  • безнадійність або безсилля;
  • відчуття провини;
  • відчуття придушення волі;
  • відсутність самоповаги;
  • травми та втрата працездатності;
  • настирливі спогади;
  • напади страхів, депресія;
  • фобії, смуток;
  • роздуми про самогубство;
  • самозвинувачення;
  • втрата довіри;
  • сумніви щодо віри в щось;
  • наркотична/алкогольна залежність;
  • жага помсти та інші.

Якщо стало відомо про насилля:

Педагоги – повинні повідомити сектор ювенальної превенції та поліцію, службу у справах дітей та центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Новодністровської міської ради не пізніше, ніж за добу.

Медики – повинні повідомити місцеву владу та поліцію про отримані травми, внаслідок домашнього насильства.

Постраждалі можуть звернутися із відповідною заявою до органів поліції за місцем свого проживання (перебування) та в службу у справах дітей і центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Новодністровської міської ради. Також вони мають право одразу або в подальшому звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.

Потерпіла особа може вимагати від кривдника компенсації: її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає з метою уникнення домашнього насильства, періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника.

До кривдника можуть бути застосовані наступні спеціальні заходи:

1) Терміновий заборонний припис

Поліція може заборонити перебувати, проживати, контактувати з постраждалою людиною як на підставі її заяви, так і за власною ініціативою у разі існування загрози її життю чи здоров’ю. При цьому заборона перебувати разом кривднику і постраждалій особі не залежить від того, кому належить помешкання ‑ постраждалому, кривднику, їхньою спільною власністю чи власністю третіх осіб.

Припис залишити та перебувати у житлі разом із постраждалою особою не застосовується лише до неповнолітніх кривдників. У випадку, якщо людина відмовляється добровільно залишити житло, поліція може застосувати примусове виселення.

Строк дії цих заборон — 10 днів. Заборонний припис поліції кривдник може оскаржити у суді.

2) Обмежувальний припис

Застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника). Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису в порядку окремого провадження не пізніше 72 годин після надходження до суду заяви про видачу обмежувального припису. Кривдника викликають до суду через розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Однак судовий розгляд можуть провести і без виклику та участі кривдника, якщо того вимагає безпека постраждалої особи.

Таким приписом людині може бути: заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; зобов’язано усунути перешкоди у користуванні майном; обмежено спілкування з постраждалою дитиною; заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Якщо ви зазнали будь-якого з видів насильства, або допускаєте загрозу його скоєння, пам’ятайте, що найголовніше правило – НЕ МОВЧАТИ! Неодмінно звертайтеся в поліцію та в Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (Новодністровська міська рада, І-й поверх 0986584972), якщо насильство коїться у відношенні до неповнолітньої дитини – до служби у справах дітей (15 каб., 3-15-45)

 

Дарина ЛЕВИЦЬКА – фахівець із соціальної роботи НМЦСССДМ